Клеопатра із шістдесятих

Емі Джейд Уайнхаус – англійська єврейка з російським корінням та американсьою душею 60-х років. На днях столовою ложкою було вичерпано рештки вибухової суміші з тіла красивої брюнетки, принцеси стилю та чутливої жінки. Тепер залишається тільки надіятися, що музичний тракт нашого каналу перетравлення мистецтва вбере всі соки, почуття та мелодії незвичайного корму. Й справді, її раптова поява і таке ж зникнення на небосхилі шоубізу сколихнули світову музичну індустрію – і виробників, і споживачів. Це була незвичайна історія талановитої, але втраченої співачки – своє протистояння із "масовістю" вона завершила в 27 років. Залишила по собі два студійних альбоми, сотні тисяч фанатів, сотні поціновувачів та неповторний образ.

Back to Black – важкі думки та переживання на одвічно актуальну тему "життя та смерті". Все в цьому світі сприймається релятивно, так і ця композиція в контексті теперішнього часу виглядає іронічно та боляче. Тепер вже її друзі занурюються у хащі своєї свідомості та підсвідомості – повертаються до світу, розмальованого лише в чорних тонах.

Ізабель Мебарак Ріполь - Поема

Шакіра – популярна виконавиця, яка славиться своїм оригінальним голосом, піснями, вродою та відмінним вмінням крутити бедрами-грудьми по латиноамериканській версії танцю живота.

Її творчість важко назвати "попсою", але все ж вважають представником саме такого жарну. Хочу розвіяти уявлення про неї. Прослухайте та продивіться вище вставлену зйомку виконання пісні "Poem to a horse". Цю композицію я запамятав ще зі школи, але й досі вона залишається найкращою для мене з усього доробку неперевершеної Ізабель Мебарак Ріполь.

пролог

Пролог, або чому я вирішив «блогуватися» саме на Blogger?

Вже довгий час я маю аккаунт на LiveJournal, під яким я вів персональний блог – до двох десятків статей за пару років. Розмістив в ньому декілька своїх письменницьких спроб в белетристиці – невеличкі етюди (замальовки) в ілюзорних та чуттєвих тонах. Решта дописів є менш вартісними для мене, а деяких хотів би позбутися. Цілей вказаних «блогерських» намагань наперед не було, тому весь журнал був якийсь сумбурний та неоднорідний.

Крім вище вказаного недоліку, мене не приваблював власне двигун сервісу ЖЖ. Недолугий дизайн, непродумана «адмінка», гори реклами – все це залишало неприємний осад. Склалося враження, що політика сервісу явно недалекоглядна й кожен новий елемент функціоналу із скрипом інтегровувався в існуюче рішення. І загалом та вся купа деталей виглядала не сміттєзвалище недешевих елементів гардеробу, які в поєднанні зводять до нуля комплексну естетичну та ергономічну цінність. Я намагався це змінити, пробувавши самостйно налаштувати стилі, приховати рекламу, але це забирало багато часу та зусиль і – я зупинився та й забув про нього. Аж ось прочитав на хабрі про редизайн популярного сервісу Blogger – от вирішив випробувати, бо був уже задоволений редизайном пошуковика Google та пошти Gmail.

Таким чином створив цей блог. Певний час підправляв напильником його макет та дизайн, використовуючи дуже зручний вбудований редактор. Згодом тестував функціональність та решту деталей «адмінки». Отримав від усього процесу створення блогу неймовірно багато позитиву. І на хвилі екзальтації написав нульовий пост.